Клінічні вияви протозойних кишкових хвороб на тлі синдрому подразненого кишечника в українських військовиків й оптимізація їхньої лабораторної діагностики

Анотація

Мета — вивчити клінічні вияви протозойних кишкових хвороб на тлі синдрому подразненого кишечнику (СПК) у військовиків й оптимізувати показання до паразитологічного дослідження калу для виявлення їхніх збудників.

Матеріали та методи. З лютого 2023 р. до вересня 2025 р. було обстежено 620 військовиків із симптомами захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ), які отримували стаціонарне лікування в інфекційному відділенні Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України. Обстеження проведено за схемою, що поєднувала як загальноклінічні (суб’єктивні, об’єктивні, лабораторні, інструментальні), так і паразитологічні методи (повний комплекс класичних процедур мікроскопічного аналізу калу для виявлення збудників протозойних кишкових хвороб (ПКХ)). Установлення діагнозу ПКХ на тлі СПК (бластоцистозу, діентамебіазу та лямбліозу) у військовиків ґрунтувалося на виявленні в мазках калу мікроскопічним методом діагностично значущої кількості сферичних форм Blastocystis sp. та будь-якої кількості амебоїдних форм, трофозоїтів Dientamoeba fragilis, трофозоїтів і цист Giardia lamblia. Для оптимізації показань до паразитологічного аналізу калу проведено порівняння груп військовиків із ПКХ на тлі СПК і захворюваннями ШКТ непаразитарної етіології за спектром та поширеністю симптомів і патологічних станів, середньою тривалістю хвороби, частотою випадків тривалістю ≥ 7 днів, ефективністю курсу стандартної терапії через 72 год.

Результати. В обстежених військовиків основними причинами звернення для отримання медичної допомоги були діарея (92,7%) та/або біль у животі (95,0%), нудота (92,8%), блювання (71,8%), швидка стомлюваність (75,5%). Додатковими виявленими лікарем симптомами були наліт на язиці (86,0%), втрата апетиту (75,3%), метеоризм (66,3%), відрижка (60,8%), артралгія (10,2%), висипання на шкірі (8,1%), свербіж різних ділянок тіла (5,6%) тощо. У більшості хворих (85,3%) зафіксовано підвищену температуру тіла (≥ 37,5 °С), частота виявлення в них еозинофілії крові була невисокою (8,1%). За результатами мікроскопічного дослідження калу в 79 (12,7%) військовиків виявлено протозойні паразити (n=99), у спектрі яких домінували (85,9%) хвороботворні види — Blastocystis sp. (53,5%), D. fragilis (27,3%) і G. lamblia (5,1%). Відповідно до прийнятих лабораторних критеріїв діагноз ПКХ установлено в 59 (9,5%) військовиків, зокрема бластоцистоз у 27 (4,4%), діентамебіаз у 12 (1,9%), бластоцистоз у поєднанні з діентамебіазом у 15 (2,4%), лямбліоз у 5 (0,8%). Перебіг кожної нозоформи ПКХ на тлі СПК зазвичай виявлявся кількома неспецифічними симптомами з боку ШКТ (діареєю, болем у животі, нудотою, блюванням, метеоризмом, відрижкою, втратою апетиту тощо) і підвищенням температури, які могли супроводжуватися ознаками ураження шкіри (свербежем, висипаннями), суглобів (артралгіями) і станом еозинофілії в периферичній крові. Дані загальноклінічного обстеження не дають змоги диференціювати (через відсутність патогномонічних ознак) як певну нозоформу ПКХ на тлі СПК, так і відрізнити зазначені нозоформи від інших хвороб ШКТ непаразитарної етіології. Тому наявність у пацієнта типових симптомів і патологічних станів для захворювань ШКТ, імовірно, інфекційного генезу, є необхідною, але недостатньою умовою для призначення паразитологічного аналізу калу з метою діагностики ПКХ на тлі СПК. Проте з високим рівнем кореляційної надійності (р<0,001) установлено, що у військовиків із ПКХ на тлі СПК порівняно з військовиками без ПКХ  є більшою частота випадків захворювання з тривалістю ≥ 7 днів і нижчою оцінена через 72 год ефективність курсу стандартної терапії (частіше не настає одужання й суттєве зменшення симптомів чи спостерігаються їхні рецидиви).

Висновки. З огляду на відсутність повноцінних епідеміологічних даних, поліетіологічність і неспецифічні клінічні вияви ПКХ на тлі СПК, сучасна стратегія їхньої діагностики у військовиків має ґрунтуватися на результатах лабораторних досліджень, спрямованих на виявлення патогенних найпростіших у калі (чи іншому придатному матеріалі), відібраному в період маніфестації хвороби. Доцільність призначення паразитологічного аналізу калу має ґрунтуватися на аргументах, які враховують існування сильного кореляційного зв’язку між певними даними клінічного спостереження та ймовірною наявністю у пацієнта ПКХ на тлі СПК. Такими доступними для практичного використання аргументами слід вважати наявність одного або кількох звичних для захворювань ШКТ, імовірно, інфекційного генезу, симптомів (діареї, болю в животі, нудоти, блювання, метеоризму, відрижки тощо), які тривають ≥ 7 днів, а також незадовільну ефективність стандартної терапії, оцінену через 72 год після її початку.