Особливості цитокінової регуляції фіброзувальних реакцій за коморбідності хронічного панкреатиту та хронічного обструктивного захворювання легень

Анотація

При хронічному панкреатиті (ХП) на тлі оксидативного стресу, дисбалансу факторів росту та цитокінів  активуються панкреатичні зірчасті клітини, а ступінь активності TGF‑β визначає інтенсивність фіброзу підшлункової залози (ПЗ). За коморбідного перебігу ХП та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) формується стан хронічного системного запалення, що супроводжується підвищенням рівня фактора некрозу пухлини α (ФНП‑α), інтерлейкіну‑6 і TGF‑β у системному кровотоці та призводить до прогресування фіброгенезу в ПЗ і легенях.

Мета — установити роль продукції прозапальних цитокінів у розвитку та прогресуванні ХП у хворих на ХОЗЛ.

Матеріали та методи. Обстежено 180 хворих віком від 45 до 60 років: 60 із ХП, 60 із ХП та ХОЗЛ, 60 із ХОЗЛ. Контрольну групу створено із 20 практично здорових осіб (ПЗО) віком від 47 до 60 років.

Результати. При порівнянні з показниками ПЗО встановлено вищий ступінь активації імунного запалення у хворих на ХП + ХОЗЛ (зростання рівня TGF‑β₁ у 6,2 разу, ФНП‑α — у 5,2 разу, інтерлейкіну‑1β (ІЛ‑1β) — у 7,4 разу (усі p<0,05)), вищий рівень запального процесу при ХОЗЛ (збільшення вмісту TGF‑β₁ у 5,2 разу, ФНП‑α — у 4,3 разу, ІЛ‑1β — у 5,5 разу (усі p<0,05)) порівняно з ХП (зростання рівня TGF‑β₁ у 3,5 разу, ФНП‑α — у 3,3 разу, ІЛ‑1β — у 3,8 разу (усі p<0,05)). Вміст у крові інсуліноподібного фактора росту 1 типу (IGF‑1) у хворих на ХП перевищував референтні значення в 2,1 разу (p<0,05), у пацієнтів із коморбідністю ХП і ХОЗЛ — у 3,1 разу (p<0,05), у хворих на ХОЗЛ — у 1,5 разу (p<0,05). Концентрація в крові С‑реактивного білка (С‑РБ) була підвищеною у хворих на ХП у 13,3 разу, у пацієнтів із ХП і ХОЗЛ — у 21,5 разу (p<0,05), що свідчило про вищий ступінь запалення у хворих за наявності коморбідності. У групах обстежених хворих ступінь зовнішньосекреторної недостатності (PEI) ПЗ був різним. Показник загальної шкали симптомів (ТSS), отриманий при обчисленні даних опитувальника Pancreatic Exocrine Insufficiency Questionnaire (РЕІQ), у хворих на ізольований ХП перевищував показник ПЗО у 7,3 разу (p<0,05), а за коморбідності ХП і ХОЗЛ зростав у 9,2 разу (p<0,05), що вказувало на високий рівень зовнішньосекреторної недостатності ПЗ. Вміст еластази‑1 у калі був знижений у хворих на ХП у 1,9 разу (p<0,05), а за наявності ХП та ХОЗЛ — у 4,5 разу (p<0,05).

Висновки. У хворих на ХП із коморбідним ХОЗЛ спостерігається гіперпродукція факторів росту (TGFβ₁, ІGF) і прозапальних цитокінів (ФНП‑α, ІЛ‑1β). Системний запальний процес під впливом прозапальних цитокінів та факторів росту за коморбідності ХП і ХОЗЛ призводить до пошкодження тканини ПЗ із розвитком запалення, гіперферментемії, зовнішньосекреторної недостатності ПЗ, що прогресує, активації фіброзувальних реакцій у тканині ПЗ та легенях. Установлено прямий сильний кореляційний зв’язок між рівнями в крові ФНП‑α й α‑амілази, С‑РБ, TSS, між вмістом у крові ІЛ‑1β та концентрацією C‑РБ, TSS, а також зворотний кореляційний зв’язок середньої сили між рівнями TGF‑β₁, ІЛ‑1β та еластази‑1 у калі, слабкий зворотний зв’язок — між вмістом IGF‑I, TGF‑β₁ і концентрацією еластази‑1 у калі.