Ранні уявлення про харчування, травлення, захворювання травного каналу та їхнє лікування: Стародавній Єгипет і Стародавній Рим

Автор(и)

  • Н. Б. Губергріц Багатопрофільний медичний центр «Інто-Сана», Одеса, Ukraine
  • Н. В. Бєляєва Багатопрофільний медичний центр «Інто-Сана», Одеса, Ukraine
  • К. Ю. Ліневська Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.30978/MG-2021-4-53

Ключові слова:

Стародавній Єгипет, Стародавній Рим, історія медицини, харчування, хвороби органів травлення, медичні інструменти

Анотація

Єгипетська концепція медицини була складною та пов’язаною з поширеною релігійною формою, яка об’єднувала поклоніння богам і медичне мистецтво. Цілющі властивості їжі та особливо материнського молока були добре відомі та наділялися божественними якостями. Напівжінку‑напівкорову Хатхор зазвичай зображували з коров’ячими рогами і сонцем між ними. Оскільки медицина та магія були тісно пов’язані між собою, прикмети, факти, усвідомлені і неусвідомлені припущення злилися з містичною мозаїкою, що сформувала мінливу, але поважну систему, яку нині розцінюють як медичне мистецтво. Враховувалися надприродні сили, а значення мистецтва пов’язували із силами, що приписували божествам. Незважаючи на значний соціальний та релігійно‑політичний досвід, єгиптяни володіли обмеженими знаннями щодо внутрішньої будови людського тіла, приділяючи велику увагу магії, містицизму і загробному життю. Вони вірили, що більшість хвороб виникають у кишечнику через його «забруднений» вміст. Основною проблемою для розуміння захворювань і розроблення їхнього лікування у Стародавньому Єгипті були обмеження, пов’язані із забороною опоганення тіла. Це ґрунтувалося на припущенні, що якщо форма тіла не збережена на момент воскресіння, то душа може загубитися у порожнечі. Таким чином, древні єгиптяни були особливо занепокоєні збереженням тіла, вважаючи, що опоганення тваринами або хробаками також може призвести до повної втрати останків для душі.

У суспільстві Стародавнього Риму, «освітленому» лише полум’ям вогню і жагою до знань, насолода їжею і продовження роду мали першочергове значення. Не дивно, що у них виникла повага до відчуттів від прийому їжі. Такі вишукані страви, як язик жайворонка, чорна ікра, страусовий мозок, фалернські вина, у період правління імператора Геліогабала спричиняли унікальний комплекс відчуттів від прийому їжі.

Приклади давньоримських медичних інструментів, зокрема дзеркал, знайдених у будинку хірурга з Помпеї (72 — 62 рр. до н. е.), доводять раннє прагнення візуалізувати нутрощі людини. Кваліфікованість стародавніх метрів‑творців медичних інструментів підтверджує те, що принципи, використані дві тисячі років тому, змінилися незначною мірою.

Таким чином, у Стародавньому Єгипті та Стародавньому Римі існували початкові уявлення про харчування, травлення, хвороби шлунково‑кишкового тракту і навіть зачатки діагностики цих хвороб. Вони стали підґрунтям для подальшого розвитку гастроентерологічних знань.

 

Посилання

Dumanskij JuV, Gubergric NB. Pankreatologija v iskusstve. Doneck : Lebed’, 2013:252.

Modlin IM, Kidd M. The paradox of the Pancreas : from Wirsüng to Whipple. Hannover : Politzki Print Productions, 2004:430.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-08

Номер

Розділ

Медичний архів